Руки і речі

«Які талановиті у нас люди!» — вигукнула я, навіть не намагаючись стримати емоції, що переповнювали від оглядин усього того різноманіття речей, які привезли у Рівне на Лебединку учасники традиційних «Музейних гостин». «Життя змусило...» — на мить повернула в реальність одна з майстринь, підбадьорюючи, щоправда, привітною усмішкою.

Не знаю, яку роботу вона доти мала. Мені здалося — не творчу. І це нове життя, схоже, їй подобається. Бо речі ручної роботи, які ця рівнянка виготовляє, і вона сама цінує — правлячи за них чимало коштів (hand-made популярний!), і люди — в яких, дивлячись на цю красу, виникає бажання прикрасити інтерєр власної оселі. Сотні талановитих людей і тисячі дивовижних речей. Усе це було на «Музейних гостинах».

Вишиванок багато не буває

Традиційно багато було вишиванок — сорочки та сукні і з ручною вишивкою, і з машинною, тож, відповідно, і дорожчі, і дешевші — від 300 до 3 тисяч гривень; класичного фасону та сучасного крою. Оглядали, приміряли, купували, а тим, хто ще вагався — пропонували візитки з адресою магазинів та номерами кіосків на ринках.

Не святі горщики ліплять

Допоки одні гончарі припрохували купити їхні кухлі та глечики, макітри та горнятка, інші — вчили гончарного ремесла.

Замість мокрої білизни

На шнурках між деревами похитувались від вітру не тільки прапорці і фотографії, а й простирадла, футболки та інший одяг.

Ляльки: і для дорослих,
і для дітей

Купленою Барбі сучасну дитину уже не здивуєш, а ось ці дивні створіння не можуть не привернути увагу. І не тільки дітей, а й дорослих. М'які вироби ручної роботи — не тільки іграшка для сина чи доньки, а й елемент інтер'єру.

Цей пан із хлопчиком влаштували цілу виставу, закликаючи покупців.

У вухо — прикрасу із смоли

На диво, не так уже й багато було цьогоріч прикрас із бурштину. Натомість у тренді інша смола — епоксидна, якою заливають висушені квіти, пелюстки чи пір'їни... Насправді технологія виготовлення таких прикрас складна, але ті, хто її освоює, потім пишаються результатами своєї роботи.

Натуральне каміння, бісер, дерево — це також сировина для прикрас.

Повз цю яскраву муху з бісеру мало хто проходив мимо — брошка побувала не в одних руках. Цікаво, чи купив хто?

Ангели злетілися
на дерево Єви

Керамічні свистки різноманітних форм, вироби з лози та соломи, рослинні композиції, свічки декоративні з харчового парафіну...

Рівнянка пані Єва носила по парку... дерево із скляними ангелятками, які сама виготовила.

Ця миловидна жінка навчала хлопчика робити кораблик — згадала, як робили це в дитинстві... А поруч на стенді — її вироби: і копії відомих картин, і результат її авторської фантазії. Технологія виготовлення особлива, коштують ці вироби від ста до трьохсот гривень.

Як козаки куліш варили

Там, де багато людей, там багато і їжі. У музейному дворі хазяйнували колоритні козаки — варили куліш, трохи далі — чоловіки смажили м'ясо, заварювали чай. На алеях парку торгували солодощами, бубликами і навіть наливкою та медовухою.

Олександр Булига на гостинах був дуже популярний. Бо директор краєзнавчого музею. Навіть поліцейські захотіли сфотографуватися з ним.

Газета «Рівне Вечірнє»